Інтерв’ю з Оксаною Радкевич

Оксана Радкевич, художниця, мати і переселенка, покинула Україну і приїхала до Австрії у 2022 році, невдовзі після початку повномасштабної війни. “Початок війни забрав базову потребу кожної людини та родини – відчуття безпеки”. Сильне бажання або, як каже Оксана, інстинкт врятувати своїх дітей змусив її покинути звичне середовище. “На той момент вирушити в країну, яку ти абсолютно не знаєш, виглядало більш безпечно ніж залишатися в Україні.”, – згадує вона.

© Oksana Radkevych

Спочатку основна увага була зосереджена на тому, щоб діяти швидко, оскільки не було ні місця, ні часу на аналіз і роздуми. “Мені здається, інстинкт вберегти дітей, був настільки сильним, що я не мала ніяких розрахунків, просто рухалась подалі від небезпеки. Стан афекту не давав мені можливості думати про себе, я не відчувала втоми, не відчувала суму і туги за рідними, можна сказати, що я на той момент взагалі нічого не відчувала”. Однак після подолання перших труднощів пов’язаних з приїздом до Австрії ситуація змінилася. “Стрес почав проходити пару місяців по війні, і тоді, усвідомлення втрати дому, попередньої форми життя доводив до стану фрустрації. Саме заради дітей, я змушена була стати сильною”.

На щастя, в той складний момент вона зустріла людей, які допомогли почати нове життя в Іннсбруку. Оксана з теплом згадує Марину Бівальд та команду Office Ukraine в Іннсбруку. Двоє її дітей швидко відчули себе як вдома в новому оточенні, завдяки своїм новим друзям. “Для моїх дітей Австрія назавжди буде країною їхніх друзів. Як тільки ми приїхали, мій син одразу пішов до школи, яка організувала додаткові уроки з німецької мови, що допомогло йому швидше адаптуватися. Там його зустріли більш ніж привітно, він ніколи не відчував себе зайвим, або пригнічено, а навпаки знайшов багато нових друзів, з якими досі спілкується, перебуваючи в Україні”. Її донька пішла до дитячого садка через кілька місяців. “Їй тяжче давалась мовна адаптація, але згодом все налагодилось і вона так само зустріла свою подругу”.

Деякі знайомства переросли в дружбу. “Оскільки мої діти дуже активні, ми познайомилися з багатьма сусідами в нашому районі і майже всі свята проводили разом. Саме сусіди створили виняткове відчуття безпеки та домашнього затишку, долучивши нас до своїх традицій та захоплень”.

© Oksana Radkevych

Чи можна було в такій ситуації думати про творчість? “На початку мого життя в Австрії взагалі не було ніякої художньої практики”, – пояснює Оксана. “Самотність проявлялася у відчутті, що світ пустий і жити в ньому не має більше потреби. Єдине, що звучало в моїй голові – це книга Псалмів. Коли Office Ukraine в Іннсбруку познайомив мене з художницею Nora Schöpfer, яка допомогла мені з художніми матеріалами, я відчула потребу заповнити цю порожнечу Псалмами. У глибині душі я знала, що як мати повинна створити тут, в Австрії, сенсовий простір, бо не мала жодного уявлення про те, як довго ми тут пробудемо і що принесе майбутнє. Так народився проєкт Псалми“ Роботи з цієї серії були представлені в Galerie am Claudiaplatz у серпні 2022 року.

Щоб мати змогу присвятити себе мистецтву, матері двох дітей спочатку довелося вирішити фінансові проблеми: орендувати нову квартиру, оплачувати уроки танців для старшого сина, а також мати справу з недостатньою фінансовою підтримкою для переселенців з боку держави. “Все це позбавляло мене душевного спокою, адже кілька місяців я фактично жила на пожертви небайдужих людей, за підтримку яких я дуже вдячна”. Подання заявки на грант для українських митців від Міністерства культури Австрії супроводжувалось довгим очікуванням, але результат виявився позитивним. Завдяки гранту та сімейній допомозі від австрійського уряду Оксана змогла зосередитися на творчості, і саме в цей час народилася друга частина проекту Псалми – Цвітіння.