Представник ÖIF розповів нам, що відсоток успішного складання іспитів свідчить про те, що українські переселенці досягають значних успіхів у вивченні німецької мови та що потреба у вищих рівнях навчання постійно зростає. Це також відповідає загалом дуже позитивним відгукам української громади.
На додаток до курсів німецької мови, що пропонуються провайдерами курсів, «Відкритий Діалог» також розширив вільний доступ до онлайн-програм вивчення німецької мови на Sprachportal.at, найбільшій платформі вивчення німецької мови в німецькомовному світі: на додаток до власних онлайн-курсів німецької мови, які реалізуються у співпраці з українськими університетами Дрогобича та Ужгорода і які українські переселенці можуть відвідувати без реєстрації, «Відкритий Діалог» розширив, зокрема, минулого року, програми вивчення німецької мови з неповним робочим днем та з урахуванням специфіки місця роботи. На сайті www.sprachportal.at усім, хто вивчає німецьку мову, доступні щоденні онлайн-курси німецької мови та онлайн-курси, орієнтовані на конкретні професії, а також безкоштовні навчальні та практичні матеріали.
©Райнер Мостер
Ірина Блохіна – балерина та викладачка класичного танцю з Дніпра. Майже десять років працювала в Дніпровському театрі опери та балету. На початку вторгнення її запросив до Австрії відомий балетний педагог Алекс Урсуляк. Зараз Ірина викладає дорослим пілатес і барре, гімнастику дітям у клубі «Престиж», а також шахи. Поєднувати ці захоплення Ірині вдається з дитинства. Завдяки ÖIF вивчає німецьку мову майже два роки, і за цей час вже встигла скласти іспит на рівень В2 та почала опановувати С1.
«Я вивчаю мову п’ять разів на тиждень по три години. Мені пощастило з викладачами. На курсах подається багато різноманітного матеріалу. Я намагаюся багато спілкуватися з носіями мови, і можу сказати, що на моє вивчення німецької мови дуже позитивно вплинуло викладання шахів в австрійських школах. Я граю з дитинства, беру участь у турнірах. У Відні я знайшла шахову спілку, де познайомилась з людьми, які повірили в мене і допомогли мені. Так я отримала роботу асистента вчителя в школі неоціненний досвід спілкування з австрійськими дітьми. Це також дало мені можливість покращити свою німецьку мову», – розповідає Ірина.
Ірина їздить на курси до Відня, хоча живе в Санкт-Пельтені. Вона каже, що у великому місті кращий вибір курсів і що при правильному плануванні це не є перешкодою. За цей час Ірина встигла знайти роботу, взяти участь у хореографічному конкурсі в Італії та отримати спеціальний приз журі як виконавиця.
Проте лише для деяких досвідів вивчення німецької мови є настільки ж органічним, як в Ірини.
©Анастасія Мамай
Анастасія Мамай, художниця-керамістка з Києва, яка виховує сина та навчається в KunstUni Linz, часто встає о п’ятій ранку і лягає спати опівночі, щоб все встигнути. Вона також живе в Санкт-Пельтені і майже щодня протягом семестру їздить до Лінца на навчання. Кілька годин на день вона присвячує німецькій мові. Анастасія вивчала мову в кількох школах у Лінці та Санкт-Пельтені: «Це дуже залежить від викладачів. Мені з ними пощастило. У Лінці класи були більш сучасними, ніж у Санкт-Пельтені, і нам давали більше матеріалу. Викладач, Урсула Пойнтнер, повністю присвячувала нам свій час, а не говорила по телефону, що, на жаль, також трапляється на курсах.
Вона каже, що курс триває чотири місяці, але цього часу недостатньо, щоб опанувати матеріал. «Люди, які приходять сюди, мусять десь працювати, мусять вчитися, часто мають дітей. Особисто я вважаю, що цього часу недостатньо для того, щоб вивчити мову. Хоча я склала іспит на рівень В1, я відчуваю, що це дуже мало. Мені б ще місяць, і результат був би кращим», – каже Анастасія.
Вона вважає, що для того, щоб знайти нормальну роботу, потрібно більше, ніж цей рівень. Художниця намагається використовувати німецьку мову в університеті, але це вдається лише інколи. Якщо щось незрозуміло, доводиться переходити на англійську.
«Для подальшого життя в Австрії вільне володіння німецькою необхідне. Австрійці поважають свою мову і вимагатимуть цього від вас. Я вважаю, що це правильно. Для людей, які приїжджають сюди і збираються тут жити, це необхідно. Це також показує повагу до країни, яка надала захист».
©Маріанна Коцан
Маріанна Коцан, художниця та піар-менеджерка з Києва, почала вивчати мову лише через пів року після приїзду до Відня. Проте вона хотіла почати одразу. Затримка виникла через бюрократичні труднощі, пов’язаними з оформленням Блакитної карти. «Спочатку було важко зорієнтуватися, що робити, куди йти і які процедури проходити. Наприкінці літа 2022 року я записалася на початковий курс в ÖIF. Це був курс А0 з вивченням алфавіту. Курс був цінний тим, що я познайомилася з іншими українськими жінками, з якими ми досі дружимо. Але з погляду мови це виявилося марною тратою часу, адже я вже мала початковий рівень», – розповідає Маріанна.
Маріанна проводить на курсах шість-сім годин на день, оскільки заняття тривають три години, до цього часу додаються домашні завдання та поїздки, і так п’ять разів на тиждень.
«Між курсами є великі перерви. Після завершення навчання потрібно записатися на іспит, скласти його, почекати три тижні на результат, а потім лише записатися на наступний рівень і чекати, коли він почнеться. Загалом на все це йде три місяці. І, на жаль, знання швидко вивітрюються», – пояснює художниця.
Маріанна втратила 50 відсотків слуху від початку вторгнення, але каже, що це не завадило їй вивчати мову, і на курсах до неї ставляться з розумінням. Вона переживає, що не змогла скласти іспит на рівень В2 з першої спроби. З усієї групи з дванадцяти осіб його зміг скласти лише один студент, який вже навчається в місцевому університеті. Маріанна каже, що їй потрібен рівень С1, щоб знайти роботу за фахом: «Це не швидкий процес. Крім того, вчити мову, коли ти перебуваєш у хронічному стресі через війну та вимушену міграцію, дуже важко, ти просто не можеш нічого тримати в голові. Останній невдалий іспит також був для мене великим стресом. Я розумію, що рівень В2 – це краща можливість навчатися і знайти роботу, але поки що для мене це скляна стеля, але я намагаюся з цим впоратися.
Маріанна каже, що їй потрібна допомога, щоб розрізняти діалектну та індивідуальну вимову. Однак зі слуховим апаратом вона добре розуміє мову і може підтримувати розмову, якщо її співрозмовники говорять чітко і голосно. Якщо вона не розуміє, то часто соромиться і мовчить. Серед позитивних аспектів Відня Маріанна виділяє емпатію.
Вона вдячна консультантам з ÖIF, AMS та інших установ, які допомагають їй знайти роботу. На жаль, вона ще не знайшла місця, де могла б бути корисною, але сподівається на краще.
Співробітники Офісу в Україні постійно контактують з українськими митцями та знають про труднощі, з якими стикаються тимчасово переміщені особи. Найпоширенішими є труднощі з пошуком роботи, вивченням мови та інтеграцією в місцеве суспільство. Більшість з них перебувають у стресовому стані, і їм важко справлятися з повсякденними обов’язками. Вивчення мови є важливим аспектом інтеграції. Проте, навіть за наявності доступних курсів і бажання вивчати німецьку мову, на все потрібен час і терпіння. Ми радіємо, коли люди приходять до нас і розповідають, що їм вдалося організувати свій графік, перейти на наступний рівень, знайти роботу, завершити проєкт. Сподіваємося, що таких історій з кожним днем буде більше.
«Інтеграційний курс англійської мови для українських біженців» – поточний проєкт Анатолія Бєлова.
Артпроєкт Анатолія Бєлова – підручник для вивчення англійської мови на рівні А1 – заснований на реальних подіях, що сталися з автором книги та його знайомими та друзями, українськими біженцями в різних країнах Європи. Підручник у формі коміксу фокусується на вивченні англійської мови в контексті інтеграції в європейське суспільство.
Художник також звертається до непорозумінь і конфліктів, які іноді виникають як з людьми з Європейського Союзу, так і з українцями, в тому числі конфліктів всередині української громади.
«Оскільки процес моєї інтеграції в суспільство Європейського Союзу триває, а російсько-українська війна також не закінчується, біженці також постійно стикаються з новими життєвими ситуаціями.У планах – продовження мого коміксу з нашим особистим досвідом, отриманим на мовному курсі рівня А2», – розповідає Анатолій Бєлов.
