За даними Євростату, на кінець червня цього року в Австрії було зареєстровано 77 700 тимчасово переміщених осіб з України. За даними статистичної служби країни, найбільшу групу становлять особи віком до 19 років (25 089 осіб), за ними йдуть особи віком до 40 років (23 873 особи), далі – до 60 років (21 426 осіб). Трохи більша частина прибулих отримують соціальні виплати. Усі українці, які приїхали до Австрії внаслідок повномасштабного вторгнення Росії, мають право на безкоштовне вивчення мови до рівня С1. За даними Австрійського інтеграційного фонду (ÖIF), на сьогодні українці в Австрії зайняли понад 54 000 місць на курсах. За перші шість місяців цього року 11 505 українців відвідали курси німецької мови. Більшість з них вивчали мову на рівнях А1 та А2. Детальну статистику можна знайти на сайті Інтеграційного фонду.

Ми поспілкувалися з митцями та культурними діячами з України, які приїхали після початку вторгнення і вивчають німецьку мову зараз. Вони поділилися своїм досвідом і проблемами, а також обговорили, як вивчення мови впливає на їхнє життя в Австрії.

Office Ukraine Wien

Вивчаємо німецьку мову та орієнтуємося в житті

Представник ÖIF розповів нам, що відсоток успішного складання іспитів свідчить про те, що українські переселенці досягають значних успіхів у вивченні німецької мови та що потреба у вищих рівнях навчання постійно зростає. Це також відповідає загалом дуже позитивним відгукам української громади.

На додаток до курсів німецької мови, що пропонуються провайдерами курсів, «Відкритий Діалог» також розширив вільний доступ до онлайн-програм вивчення німецької мови на Sprachportal.at, найбільшій платформі вивчення німецької мови в німецькомовному світі: на додаток до власних онлайн-курсів німецької мови, які реалізуються у співпраці з українськими університетами Дрогобича та Ужгорода і які українські переселенці можуть відвідувати без реєстрації, «Відкритий Діалог» розширив, зокрема, минулого року, програми вивчення німецької мови з неповним робочим днем та з урахуванням специфіки місця роботи. На сайті www.sprachportal.at усім, хто вивчає німецьку мову, доступні щоденні онлайн-курси німецької мови та онлайн-курси, орієнтовані на конкретні професії, а також безкоштовні навчальні та практичні матеріали.

©Райнер Мостер

Ірина Блохіна – балерина та викладачка класичного танцю з Дніпра. Майже десять років працювала в Дніпровському театрі опери та балету. На початку вторгнення її запросив до Австрії відомий балетний педагог Алекс Урсуляк. Зараз Ірина викладає дорослим пілатес і барре, гімнастику дітям у клубі «Престиж», а також шахи. Поєднувати ці захоплення Ірині вдається з дитинства. Завдяки ÖIF вивчає німецьку мову майже два роки, і за цей час вже встигла скласти іспит на рівень В2 та почала опановувати С1.

«Я вивчаю мову п’ять разів на тиждень по три години. Мені пощастило з викладачами. На курсах подається багато різноманітного матеріалу. Я намагаюся багато спілкуватися з носіями мови, і можу сказати, що на моє вивчення німецької мови дуже позитивно вплинуло викладання шахів в австрійських школах. Я граю з дитинства, беру участь у турнірах. У Відні я знайшла шахову спілку, де познайомилась з людьми, які повірили в мене і допомогли мені. Так я отримала роботу асистента вчителя в школі неоціненний досвід спілкування з австрійськими дітьми. Це також дало мені можливість покращити свою німецьку мову», – розповідає Ірина.

Ірина їздить на курси до Відня, хоча живе в Санкт-Пельтені. Вона каже, що у великому місті кращий вибір курсів і що при правильному плануванні це не є перешкодою. За цей час Ірина встигла знайти роботу, взяти участь у хореографічному конкурсі в Італії та отримати спеціальний приз журі як виконавиця.

Проте лише для деяких досвідів вивчення німецької мови є настільки ж органічним, як в Ірини.

©Анастасія Мамай

Анастасія Мамай, художниця-керамістка з Києва, яка виховує сина та навчається в KunstUni Linz, часто встає о п’ятій ранку і лягає спати опівночі, щоб все встигнути. Вона також живе в Санкт-Пельтені і майже щодня протягом семестру їздить до Лінца на навчання. Кілька годин на день вона присвячує німецькій мові. Анастасія вивчала мову в кількох школах у Лінці та Санкт-Пельтені: «Це дуже залежить від викладачів. Мені з ними пощастило. У Лінці класи були більш сучасними, ніж у Санкт-Пельтені, і нам давали більше матеріалу. Викладач, Урсула Пойнтнер, повністю присвячувала нам свій час, а не говорила по телефону, що, на жаль, також трапляється на курсах.

Вона каже, що курс триває чотири місяці, але цього часу недостатньо, щоб опанувати матеріал. «Люди, які приходять сюди, мусять десь працювати, мусять вчитися, часто мають дітей. Особисто я вважаю, що цього часу недостатньо для того, щоб вивчити мову. Хоча я склала іспит на рівень В1, я відчуваю, що це дуже мало. Мені б ще місяць, і результат був би кращим», – каже Анастасія.

Вона вважає, що для того, щоб знайти нормальну роботу, потрібно більше, ніж цей рівень. Художниця намагається використовувати німецьку мову в університеті, але це вдається лише інколи. Якщо щось незрозуміло, доводиться переходити на англійську.

«Для подальшого життя в Австрії вільне володіння німецькою необхідне. Австрійці поважають свою мову і вимагатимуть цього від вас. Я вважаю, що це правильно. Для людей, які приїжджають сюди і збираються тут жити, це необхідно. Це також показує повагу до країни, яка надала захист».

©Маріанна Коцан

Маріанна Коцан, художниця та піар-менеджерка з Києва, почала вивчати мову лише через пів року після приїзду до Відня. Проте вона хотіла почати одразу. Затримка виникла через бюрократичні труднощі, пов’язаними з оформленням Блакитної карти. «Спочатку було важко зорієнтуватися, що робити, куди йти і які процедури проходити. Наприкінці літа 2022 року я записалася на початковий курс в ÖIF. Це був курс А0 з вивченням алфавіту. Курс був цінний тим, що я познайомилася з іншими українськими жінками, з якими ми досі дружимо. Але з погляду мови це виявилося марною тратою часу, адже я вже мала початковий рівень», – розповідає Маріанна.

Маріанна проводить на курсах шість-сім годин на день, оскільки заняття тривають три години, до цього часу додаються домашні завдання та поїздки, і так п’ять разів на тиждень.

«Між курсами є великі перерви. Після завершення навчання потрібно записатися на іспит, скласти його, почекати три тижні на результат, а потім лише записатися на наступний рівень і чекати, коли він почнеться. Загалом на все це йде три місяці. І, на жаль, знання швидко вивітрюються», – пояснює художниця.

Маріанна втратила 50 відсотків слуху від початку вторгнення, але каже, що це не завадило їй вивчати мову, і на курсах до неї ставляться з розумінням. Вона переживає, що не змогла скласти іспит на рівень В2 з першої спроби. З усієї групи з дванадцяти осіб його зміг скласти лише один студент, який вже навчається в місцевому університеті. Маріанна каже, що їй потрібен рівень С1, щоб знайти роботу за фахом: «Це не швидкий процес. Крім того, вчити мову, коли ти перебуваєш у хронічному стресі через війну та вимушену міграцію, дуже важко, ти просто не можеш нічого тримати в голові. Останній невдалий іспит також був для мене великим стресом. Я розумію, що рівень В2 – це краща можливість навчатися і знайти роботу, але поки що для мене це скляна стеля, але я намагаюся з цим впоратися.

Маріанна каже, що їй потрібна допомога, щоб розрізняти діалектну та індивідуальну вимову. Однак зі слуховим апаратом вона добре розуміє мову і може підтримувати розмову, якщо її співрозмовники говорять чітко і голосно. Якщо вона не розуміє, то часто соромиться і мовчить. Серед позитивних аспектів Відня Маріанна виділяє емпатію.

Вона вдячна консультантам з ÖIF, AMS та інших установ, які допомагають їй знайти роботу. На жаль, вона ще не знайшла місця, де могла б бути корисною, але сподівається на краще.

Співробітники Офісу в Україні постійно контактують з українськими митцями та знають про труднощі, з якими стикаються тимчасово переміщені особи. Найпоширенішими є труднощі з пошуком роботи, вивченням мови та інтеграцією в місцеве суспільство. Більшість з них перебувають у стресовому стані, і їм важко справлятися з повсякденними обов’язками. Вивчення мови є важливим аспектом інтеграції. Проте, навіть за наявності доступних курсів і бажання вивчати німецьку мову, на все потрібен час і терпіння. Ми радіємо, коли люди приходять до нас і розповідають, що їм вдалося організувати свій графік, перейти на наступний рівень, знайти роботу, завершити проєкт. Сподіваємося, що таких історій з кожним днем буде більше.

«Інтеграційний курс англійської мови для українських біженців» – поточний проєкт Анатолія Бєлова.

Артпроєкт Анатолія Бєлова – підручник для вивчення англійської мови на рівні А1 – заснований на реальних подіях, що сталися з автором книги та його знайомими та друзями, українськими біженцями в різних країнах Європи. Підручник у формі коміксу фокусується на вивченні англійської мови в контексті інтеграції в європейське суспільство.

Художник також звертається до непорозумінь і конфліктів, які іноді виникають як з людьми з Європейського Союзу, так і з українцями, в тому числі конфліктів всередині української громади.

«Оскільки процес моєї інтеграції в суспільство Європейського Союзу триває, а російсько-українська війна також не закінчується, біженці також постійно стикаються з новими життєвими ситуаціями.У планах – продовження мого коміксу з нашим особистим досвідом, отриманим на мовному курсі рівня А2», – розповідає Анатолій Бєлов.

Office Ukraine Graz

Мовні бар’єри для української спільноти митців у Граці

Українська спільнота митців вже більше двох років є активною частиною мистецької та культурної сцени у Граці та Штирії. Але для того, щоб відбулася інтеграція і на особистому, і на професійному рівнях, необхідно вивчати німецьку мову. У цьому контексті українські митці та мисткині, що живуть у Граці, стикаються з низкою викликів. Хоча в Граці є широкий вибір курсів німецької мови, лише деякі з них безкоштовні для українців та українок зі статусом переміщеної особи, які живуть в Австрії. Відповідно до Закону про інтеграцію Австрії, Австрійський інтеграційний фонд (ÖIF) надає курси німецької мови до рівня C1 безкоштовно. Ситуація відрізняється для мовних курсів, які не надаються ÖIF. Якщо ви оберете іншу мовну школу або більш гнучкий формат курсу, зазвичай вам доведеться оплачувати курси та екзаменаційні збори самостійно. Для багатьох митців та мисткинь у Граці знайти відповідний формат та мотивацію для навчання дуже важко. Українські мисткині та культурні працівниці Єва Фомітскі та Каріна Санлайф живуть у Граці вже два роки. Єва вже цікавилася німецькою мовою до свого приїзду. “Я завжди хотіла вивчити німецьку. Ще до мого приїзду в Грац, я регулярно слухала німецьку музику. До того ж, моє перше текстове татуювання я зробила німецькою мовою,” пояснює Єва, показуючи на своє передпліччя.

Каріна Санлайф © Томас Раґґам, Квартет Шубіду

Часові ресурси та гнучкий робочий графік

Мисткині випробовували різні формати, щоб знайти найкращій варінт навчання з точки зору часу та змісту. Єва наразі готується до екзамену A2 в рамках курсу, організованого ÖIF, а Каріна відвідувала курс у мовній школі Institut für Sprache und Kultur у Граці. Зараз вона більше займається самостійним навчанням і вже отримала сертифікат B1. Обидві мисткині повідомляють, що безкоштовні мовні курси ÖIF вимагають значних часових ресурсів і гнучкого робочого графіку. “Обов’язково відвідувати щонайменше 80% занятть. Відсутність дозволена лише за поважної причини. Мені легко зосередитися та вчитися протягом півтори години. Після цього, однак, необхідна перерва. Чотири години курсів німецької для мене занадто виснажливі, тому я перейшла в іншу мовну школу. Я відвідувала її чотири дні на тиждень по дві години,” пояснює Каріна. Єва, яка кілька разів змушена була залишати курси німецької мови ÖIF, описує це так само. Причина, по якій вона залишила курси  також була сувора вимога до відвідування та несумісність з її роботою як міжнародної художниці та кураторки: “Наприклад, під час курсу я мала можливість взяти участь у програмі резиденцій, тому мені довелося залишити курс. Повернувшись до Грацу, я поновила курс і дізналася про іншу резиденцію, тому знову змушена була припинити навчання.” За словами Каріни та Єви, більшість української спільноти митців та мисткинь у Граці стикається з тими ж викликами.

Психологічний бар’єр 

Це третя спроба Єви відвідувати курс німецької мови ÖIF. Її ставлення та мотивація цього разу відрізняються від першого року в Граці, пояснює вона. За її словами, для багатьох переміщених українців та українок вивчення німецької мови пов’язане з прийняттям: “Багатьом українцям та українкам, що живуть у Граці, важко знайти мотивацію для вивчення мови через постійну невизначеність та відсутність перспектив. Чи є перебування в Граці тимчасовим або назавжди? З психологічної точки зору, я прийняла, що залишуся в Граці на довший час і не повернуся до України в найближчому майбутньому. З моменту прийняття цього, моє ставлення та мотивація до вивчення німецької змінилися,” пояснює Єва. Мисткиня та менеджерка проєктів Каріна має подібну думку: “Надзвичайно важливо знайти особисту причину та відповідну мотивацію для вивчення мови.”

Єва Фоміцькі © Томас Раґґам, Квартет Шубіду

Актуальність для діяльності у мистецькій та культурній сфері

У випадку обох мисткинь, прийняттю поточної ситуації сприяла перспектива можливого працевлаштування, особливо у сфері мистецтва та культури. Певний мовний рівень є передумовою для успішного пошуку роботи. “Мене б не запросили на співбесіду, якби я не говорила німецькою. Це було дуже дивне відчуття, але я впоралася,” захоплено каже Каріна, яка вже здобула досвід на австрійському ринку праці поряд з роботою художниці. Ситуація схожа, особливо у сфері мистецтва та культури, пояснює вона: “Наприклад, Kunsthaus Graz опублікував цікаву вакансію, але без сертифікату B1 подати заявку неможливо.” Мисткиня Єва, яка у вільний час допомагає в Grazer Kunstverein та Schaumbad – Freies Atelierhaus Graz, з власного досвіду повідомляє, наскільки важливим може бути знання німецької мови в цій сфері: “Іноді буває так, що відвідувачі не говорять англійською. В результаті, вони не розуміють, що ви намагаєтесь їм пояснити. Крім того, знання німецької мови необхідне для розуміння більш загальних контекстів. Якщо ви розумієте, про що говорять люди, ви можете зануритися в австрійське суспільство і стати його частиною.”

Брігітта Чермак © Томас Раґґам, Квартет Шубіду

Мовний клуб для української спільноти митців та мисткинь

Потреба у вивченні німецької мови також спричинила ідею створення щотижневого мовного клубу, який організували члени команди Office Ukraine Graz. З травня 2024 року українські митці та мисткині, включаючи Єву, регулярно зустрічаються у новоствореному просторі ZIEGEL. Ateliergemeinschaft ukrainischer Künstler:innen Graz у центрі Граца, щоб практикувати свою німецьку мову. Мовний клуб керується мисткинею та реставраторкою Брігіттою Цермак, яка дізналася про проект через звернення від Office Ukraine Graz. Фокус мовного клубу відрізняється від курсів ÖIF, тому цей формат є корисним доповненням для українських митців та мисткинь, пояснює Брігітта. Окрім розмовної німецької, також акцент робиться на читанні. “Я заохочую учасників та учасниць читати речення. Крім того, я вважаю важливим пояснювати концепції та слова. Це дуже добре вводить учасників та учасниць у наш мовний світ, що особливо важливо для митців,” пояснює Брігітта. Учасники та учасниці заохочуються приносити власні книги та тексти, але Брігітта також наголошує на важливості обговорення різних текстів виставок. Формат мовного клубу підходить  для мисткині та кураторки Єви: “На мовному клубі Брігітта запитала мене про мою інсталяцію, і я відповіла їй німецькою. Зв’язок вивчення мови та мистецтва важливі для мене.” Обидві мисткині, Каріна та Єва, вважають, що поєднання різних форматів навчання є перевагою і бачать, що їхні зростаючі мовні навички приносять багато користі для їхнього майбутнього в Граці.

*ZIEGEL. Ateliergemeinschaft ukrainischer Künstler:innen Graz був заснований у травні 2024 року митцями, мисткинями та культурними працівниками і працівницями з України, які проживають у Граці. Своєю діяльністю вони хочуть зробити внесок у культурне та мистецьке життя Граца, Австрії та Європи.

Текст: Штефані Сакль

Office Ukraine Innsbruck

Мова - це ключ до всього

Iнтерв’ю з Мариною Кривінчук та Іриною Кожиною

Вивчення німецької мови є основним викликом для всіх тимчасово переміщених осіб в Австрії.

Ми розпитали журналістку Марину Кривінчук та художницю і культурну менеджерку Ірину Кожину про їхній досвід вивчення мови, які інструменти вони використовують і що б порадили тим, хто опинився в подібній ситуації.

© Maryna Kryvynchuk; 2024; photo: Sophia Martseniuk

Марина Кривінчук народилася в місті Київ та навчалась в університеті ім. Б.Грінченка на кафедрі медіакомунікацій. В Україні працювала на телебаченні, в Українському інституті книги та в сфері новинної аналітики. В Австрії Марина вела програму Voice of Peace, про долі українців під час війни, на радіо FREIRAD – Freies Radio Innsbruck. Натхненна співачка також була учасницею хору в одній з постановок Tiroler Landestheater. Наразі працює в мовній школі в Тиролі.

“Я вивчала німецьку в школі, як другу іноземну мову. Потім між школою та повномасштабною війною була 8-річна пауза, коли я час від часу застосовувала мову. Коли я вимушено переїхала в Австрію, я вирішила вдосконалити мову в локальних школах, скориставшись послугами ÖIF [Österreichischer Integrationsfonds]. Наразі я маю рівень В2.”

Не секрет, що вивчення мови може бути справжнім випробуванням. Проте для Марини труднощі не були пов’язані напряму з мовою, скоріше з обставинами, в яких вона опинилася.

“Погодьтеся, це надзвичайно складно сидіти на уроці, коли розумієш, що опісля тебе чекають проблеми, які ти абсолютно не знаєш як вирішувати. Після того, як мене та маму виселили із соціального житла, треба було знайти квартиру, яку мені ніхто не хотів здавати, через низький дохід. Моя нервова система не витримала цього напруження, адже стрес, який я відчувала у багато разів перевищував мої адаптивні здібності і я за один день забула німецьку. Можливо, це сталося через те, що я почала асоціювати мову із усім тим поганим, що зі мною відбулося, і мозок, аби врятувати мою психіку, просто її відімкнув. На щастя, я працюю в мовній школі, і навколо мене завжди було багато викладачів, тому я почала згадувати. Мені знадобилося ще багато часу, аби зняти ментальний блок, який я заробила в ті важкі часи.“

Важелем прогресу для багатьох може стати підтримка оточуючих, іноді вона є ключовою на шляху до досягнення результату:

“Я відчуваю підтримку. Мене на роботі завжди виправляють, якщо я припускаюсь помилок, мене підтримують мої місцеві знайомі. Дуже мотивує, коли ти давно із кимось не бачився, а вони помічають твій результат, тобі стає радісно і хочеться вдосконалюватись далі.“

Наразі основними інструментами вивчення мови для Марини є курси та якомога більше спілкування з носіями мови.

“Я би порадила не нарікати на себе, якщо щось не виходить, відпустити думки про те, що мова складна, і не боятися говорити з помилками. Інакше, можна взагалі не заговорити. Почати користуватися мовою вже маючи той словниковий запас, який є сьогодні, і проговорюючи, відчувати всім серцем повагу до цієї культури. Тоді мова тобі відкриється, і все вийде.“

© Ірина Кожина; 2019

Ірина Кожина народилася  у невеличкому поселенні Козача Лопань, що на Харківщині. Закінчивши школу, пішла навчатися до Харківської академії культури на кафедрі менеджменту культури. Працювала у сфері культури, згодом в ІТ. Також розвивала свою художню практику, зосереджуючись переважно на архітектурних та природних ландшафтах, а також на реалізмі.

З початку війни потрапила в окупацію у місті Куп’янськ, і тільки через 4 місяці змогла покинути окуповану територію і виїхати за кордон. Останні 2 роки живе в Тиролі, Австрія.

Вивчаючи німецьку протягом двох років, вона успішно склала іспит на рівень B1. Спочатку вивчала мову за допомогою таких додатків, як Duolingo та Bilingual на телефоні, а також відеоблогерів на YouTube, які пояснювали все українською мовою. А після трьох місяців перебування в Австрії вона почала відвідувати курси AMS (Arbeitsmarktservice) в BFI (Berufsförderungsinstitut).

“Зараз я продовжую вивчати мову самостійно, але здебільшого хвилює питання, як поповнювати свій словниковий запас. Тому один з інструментів, який для мене дійсно дієвий – це читання журналів. Спочатку я відкриваю статтю, читаю її вголос, далі відмічаю ті слова, які мені невідомі, виписую їх на карточки (які тепер повсюди вдома), потім я повертаюсь до статті, знов читаю вголос і намагаюсь пригадати ті слова, які відмітила. Також у мене є граматичні підручники, інколи я повертаюсь до вправ по граматиці. Дивлюся влоги в Ютуб, але вже тільки з носіями мови (з субтитрами, якщо можливо). Інколи дивлюся мультики німецькою (без субтитрів, бо відволікають), адже для дітей використовують простішу мову. І нарешті спілкування – це можливо.“

Під час вивчення іноземної мови, ви можете відчувати, ніби застрягли на місці, а навчання припинило давати результат. З цією проблемою зіштовхнулась і Ірина:

“Особливо різниця відчувається, коли ти все розумієш і спілкуєшся на курсах, а коли виходиш з них і потрапляєш в німецькомовне середовище, де люди здебільшого спілкуються на діалекті, то все…наче і не вивчаєш мову. На жаль, так трапилося, що я знайшла для себе гарну роботу в бібліотеці, але після трьох тижнів мене звільнили з поясненням, що я маю мовний бар’єр. Діалекти важко розуміти. Тож якщо я хочу не тільки розмовляти, але і розуміти людей, то окрім німецької, треба вчити і “тирольську” німецьку.“

Не дивлячись на перешкоди, Ірина продовжує своє навчання, та впевнено прагне підвищити рівень німецької. Деякі поради, якими ділиться Ірина:

“Допомагає розуміння, що мова – це ключ до всього: від роботи до повсякденного життя. Триматися за ту мотивацію, яку обрали для себе.  Граматика важлива, але спілкування – це найголовніше, тому треба намагатися розмовляти, навіть з помилками, бо тільки так ми насправді користуємося мовою. Мій особистий досвід – це відкритись до розмов та читання журналів. Але головне – не зупинятися, продовжувати вчити, іноді шукати та пробувати інші методики.“