Боротьба зі стереотипами та пошук власного голосу: Стажування в Художньо-історичному музеї

Катерина Кінзель - мистецтвознавиця та історикиня мистецтва з України, яка переїхала до Відня з родиною через повномасштабне російське вторгнення.

Взимку Катерина розпочала стажування у Віденському музеї історії мистецтв. Стажування є результатом співпраці між Європейською програмою солідарності художників (ASoP Europe) за підтримки Міністерства закордонних справ Австрії, Kunsthistorisches Museums Wien та Офісу Україна. Ми поспілкувалися з Катериною, щоб дізнатися більше про її життя та досвід роботи у видатному австрійському музеї. 

Катерино, розкажіть, будь ласка, про своє життя.

До повномасштабного вторгнення я жила в Києві. Працювала корпоративним юристом протягом 15 років, але, за статистикою, певна кількість юристів згодом переключається на сферу мистецтва, і я була однією з них. Після народження двох доньок я вирішила систематизувати тисячі картин і сотні книг у своїй голові та отримати належну художню освіту. У 2021 році я закінчила Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури в Києві з дипломом магістра, розглядаючи цікаву мистецьку можливість розпочати свою нову професію. Але війна Росії проти України зруйнувала всі мої плани.  

Яким Ви бачите Відень з точки зору Ваших мистецьких інтересів? 

Відень – це місце мрії для історика мистецтва. Перевагою було те, що саме в цьому місті я відчував себе в безпеці. З перших днів перебування у Відні я з головою поринула у все, що пов’язано з мистецтвом, відвідуючи всі можливі музеї та виставки, а також беручи участь у волонтерських проектах для українських біженців. Я розробила лекції про найяскравіші періоди українського мистецтва для жінок за підтримки некомерційної організації “Домівка”. Провела кілька екскурсій Альбертиною для українських науковців, які співпрацюють з WU. Я почала читати лекції про мистецтво для українських студентів. Вся ця волонтерська діяльність дозволила мені поділитися своїми знаннями та пристрастю до мистецтва, а також підтримувала мене морально.   

Пізніше я почала проводити екскурсії в Бельведері, Сецесії, Альбертині та інших мистецьких інституціях. Зараз я працюю викладачем історії мистецтва у Школі Вільних Людей. Моїм студентам пощастило вчитися на оригінальних роботах найкращих європейських та американських художників. З іншого боку, для мене є викликом пояснити, що Маркус Люперц чи Фернан Леже – це круто і чому. Звичайно, я хотів би згадати виставку “В очах бурі” в Бельведері. Я вдячна Бельведеру і всім причетним людям за організацію цієї комплексної виставки, а також була дуже рада побачити, як багато українців прагнули дізнатися про український модернізм.      

Як ви дізналися про стажування в ХМ і що ви там робите?

Я подала заявку на грант ASoP Europe зі стажуванням в українському офісі KHM, надіслала своє резюме та супровідний лист, і нарешті отримала лист від KHM з привітанням про перемогу у конкурсі. Метою стажування був переклад аудіогідів ХМ з англійської на українську мову, оскільки нинішні аудіогіди охоплюють лише обмежену кількість творів мистецтва. Моя перша зустріч з д-ром Хельгою Рабль-Стадлер та паном Мразом, які керують програмою «Партнерство заради миру в Європі» на замовлення Міністерства закордонних справ Австрії була справді дружньою та підтримуючою. Потім я познайомилася з командою KHM, яка також була доброзичливою. Александр Сміт і Девід Шрайер з відділу аудіогідів KHM дуже допомогли мені під час роботи над перекладом. 

Наразі я завершила переклад усіх аудіогідів, у тому числі для Геральдичної галереї, Кунсткамери, а також єгипетської, грецької та азійської колекцій. Завершальним етапом стажування є озвучення, сподіваюся, воно буде завершено найближчим часом, і українці матимуть більше задоволення від відвідування ХМ.

Що для вас важливо в цьому проекті?

Для мене є два основні важливі аспекти, пов’язані з цим проектом. По-перше, це можливість для українців почути про найкращі мистецькі твори ХМ їхньою рідною мовою. По-друге, що не менш важливо, реалізуючи цей проект, ХМ та Австрія демонструють емпатію до українців, що дуже важливо відчувати в ці темні часи. Звісно, завдяки цьому стажуванню я зросла як професіонал, що мене дуже захоплює.

Які відмінності між музеями в Австрії та Україні?

Основна відмінність – це розмір колекцій. Австрія, як частина Римської, а згодом Австрійської імперії та столиця династії Габсбургів, зібрала і зберігає величезну кількість найкращих творів мистецтва з усього світу. Історія України свідчить, що українське мистецтво, починаючи з XII століття і до сьогодні, було і є пограбоване або знищене. Така ж доля спіткала безцінні колекції українських меценатів, таких як Терещенко чи Ханенко. Сьогоднішня війна позбавила Україну ще більшої частини її культурної спадщини: кримські музеї та музеї Донецької та Луганської областей, Херсонський художній музей, музеї Куїнджі та Сковороди, музей Марії Примаченко та багато-багато інших були привласнені, розграбовані або знищені росіянами. Моє бажання, щоб Україна повернула всі награбовані культурні цінності до своїх музеїв, почалося з мозаїк Михайлівського Золотоверхого монастиря та старовинних ікон XI-XII століття. Я мрію про українців, які будуть насолоджуватися і вивчати історію мистецтва в музеях Києва та своїх рідних міст.

Чи були у вас якісь стереотипи про Австрію до приїзду сюди?

Головний стереотип – австрійці зарозумілі та недружні. Це неправда, принаймні я не бачу, щоб ці риси були поширені. Навпаки, австрійці, з якими я познайомився за ці 2 роки, дуже відкриті і доброзичливі, за що я їм дуже вдячний.