Згідно зі статистикою, в Австрії проживає близько 80 000 українців. Навесні у Відні AMS (Державна служба зайнятості Австрії) зареєструвала 1 647 тимчасово переміщених осіб. Серед них було 42 особи, зареєстровані як митці.  Станом на кінець січня 2024 року у Відні мали роботу 6 572 українці. В AMS зазначили, що вони можуть оцінювати працівників лише за національною ознакою, а не за тим, чи є вони переміщеними особами. Отже, це можуть бути також українці з іншими дозволами на проживання.

Крім того, 645 тимчасово переміщених осіб проходять курси через АМS.

Наразі їм надається підтримка, зокрема, у вивченні німецької мови та питаннях визнання. Зосереджуючись на орієнтації, AMS також пропонує виняткову послугу для українських жінок: “FAVoritIN_U – підготовка та орієнтація жінок на ринку праці з акцентом на жінок з України 2024”.

Більше того, нещодавно австрійський уряд ухвалив новий закон, який буде вигідним для тих українців, які працюють понад дванадцять місяців і заробляють понад 1200 євро на місяць. Вони можуть отримати карту Rot-weiss-rot plus. Це дасть українським біженцям більш стабільний дозвіл на проживання та інші робочі перспективи.

У Відні ми поспілкувалися з кількома українськими художниками і запитали, як вони справляються зі своїм нинішнім фінансовим становищем. У кожного своя історія, але багато щоденних труднощів. Наскільки відомо ОУ, більшість митців живуть за рахунок соціальної допомоги та заощаджень, інші мають міні-роботи, дехто поєднує мистецьку практику з підробітками, не пов’язаними з мистецтвом. Втім, історії дуже різні: дехто ніколи не міг уявити собі життя в мистецтві в Україні, але в Австрії їм це вдалося.

Катерина Курлова з Харкова, наприклад, раніше розробляла інтерфейси для мобільних ігор та додатків. Після переїзду до Австрії вона повністю присвятила себе живопису, залишивши цифрове мистецтво позаду. “Вже на другий тиждень перебування в Австрії я представила свою картину на виставці в Гмундені та успішно продала її за 800 євро. Цей успіх дозволив мені, починаючи практично з нуля, придбати нові матеріали і продовжувати активно займатися творчістю. В Україні я б не мала такої можливості, не маючи відомого імені, успішно і вигідно продати свої роботи. Австрія виявилася дуже чуйною до митців”, – розповіла вона.

Аріна Припутнєва з Києва багато років працювала прикладною художницею та арт-терапевтом в Україні, але не змогла знайти жодної можливості в Австрії. “Я не заробила жодної копійки своєю роботою в Австрії. Мої можливості в Австрії дуже обмежені. Я навіть не можу викладати чи проводити художні майстер-класи”.  Аріна пов’язує це з системою арт-ринку та знанням німецької мови, якого поки що не вистачає багатьом українцям.

Данило Ковач із Запоріжжя, учасник численних виставок у Європі та за її межами, визнає, що професія художника не гарантує постійного фінансового забезпечення – ні в Україні, ні деінде у світі.

“Якщо художник не має підписаного контракту з провідною галереєю, інституцією чи бізнес-партнером, який бере на себе всі організаційні питання, то вижити на мистецтво непросто. В Україні було якось легше, бо вже існувало коло зацікавлених осіб, які допомагали художникам знайти свою аудиторію”, – додає Данило.

Данило приїхав до Австрії у 2022 році з вагітною дружиною, і наразі вони виховують сина. Він розповідає, що подав заявку на роботу в AMS, щойно приїхав до Відня. Але іронія полягає в тому, що ні в анкеті, ні деінде не було пункту “професійний художник”.

“Ми з дружиною – молоді, потенційні, амбітні художники, маємо сина, який народився у Відні, йому двадцять місяців і він ще не ходить до дитячого садочка.

Тому інтеграція для нас – досить складний процес. Звичайно, знання мови має вирішальне значення. У мене був досвід вивчення німецької мови онлайн, але це не призвело до успішного навчання. У цей період я готувалася до персональної виставки, а решту часу проводила з дитиною. У нас є двоє друзів-австрійців, але ми бачимося з ними надто рідко, щоб мати змогу регулярно практикувати німецьку мову. На жаль, в Австрії існує тенденція, що для того, щоб тебе помітили, потрібно навчатися в художньому університеті або бути успішним художником”, – зазначає Данило.

Катерина Курлова від початку свого перебування в Австрії шукала роботу через АМС та самостійно. Однак, незважаючи на її зусилля, знайти підходящу роботу, безпосередньо пов’язану з творчістю, не вдалося через відсутність широкого спектру можливостей працевлаштування для художників та недостатнє знання німецької мови. Натомість вона почала самостійно організовувати виставки та продажі.

“Коли я приїхала до Австрії, мене прийняла родина з Траункірхена, яка стала моєю підтримкою в новій країні. Завдяки їхній допомозі я змогла виставити свої роботи на першій виставці. Витративши останні гроші на полотно і фарби, я створила кілька картин за кілька ночей.

Мій оптимізм і наполеглива праця були винагороджені, коли я продала свою першу роботу і привернула увагу ЗМІ. Цей успіх став для мене приємною несподіванкою, враховуючи, що в Україні на мою творчість був невеликий попит. На початку моєї міграції, в перший рік, стабільний дохід у сфері мистецтва здавався майже недосяжним без стабільної роботи в будь-якій компанії. Однак з кожним роком мені ставало все легше і легше знаходити різні можливості для просування. Це пов’язано з поступовим налагодженням нових зв’язків і розширенням кола спілкування. Становлення себе і створення своєї репутації вимагає часу і праці, але з часом це окупається”, – підсумовує Катерина.

Данило, який регулярно виставляється, каже, що у нього склалося враження, що австрійці просто бояться купувати мистецтво в українців, бо не знають, чи легально це взагалі. “Бути художником – це професія. Багато людей не сприймають художню та інтелектуальну працю серйозно, плутаючи поняття хобі та професійної діяльності”, – додає він.

Більшість митців, з якими ми поспілкувалися, погодилися, що зараз Австрія надає численні можливості для художників: різні види фінансування, резиденції та студійні простори, але процес навчання, щоб отримати з цього користь, потребує часу. Данило згадав, що останні півроку витратив на написання заявок та участь у різноманітних конкурсах.

Office Ukraine регулярно інформує українську мистецьку спільноту про можливості фінансування в Austria.Office, зокрема про спеціальне фінансування Федерального міністерства мистецтв, культури, державної служби та спорту. Наразі понад 200 митців отримали стипендії від BMKOES.

Ми також запитали митців, якої підтримки вони потребують і чого бракує Відню. Аріна Припутнєва зазначає, що сьогодні важко знайти приміщення для майстерні. Катерина Курлова додає, що цифрова сфера і все, що може бути пов’язане з ігровою індустрією, не дуже розвинена в Австрії. Вона також вважає, що в Австрії недостатньо підтримки для міжнародних художників, особливо художників з третіх країн. Вона згадує про брак інформації, консультацій та адміністративної підтримки загалом, але цінує підтримку Office Ukraine.

Данило Ковач каже, що його бажання можуть бути утопічними. Проте він виступає за гнучкі податкові умови для самозайнятих художників, знижені ціни на оренду студій, чітко встановлені гонорари за персональні та групові виставки, а також базовий дохід, гарантований державою, онлайн- та офлайн-платформи, які могли б представити художників з числа біженців, мігрантів та тимчасово переміщених осіб.

Всі ці думки відображають нинішній стан митців і вони сподіваються, що їх почують ті, хто може формувати культурну політику в країні.