Європейський Союз вже багато років підтримує український культурний сектор. Величезна кількість ініціатив, платформ, компаній та індивідів щодня працюють над тим, аби забезпечити можливості для творчих людей у сфері культури та освіти, а також будувати мости між Україною та Європою. Одним із таких проєктів є House of Europe. У грудні 2023 року ми мали нагоду поспілкуватися з ними про їхню діяльність.

Франциска Сімон – керівниця програми

Ілона Демченко – менеджер міжнародного співробітництва та інфраструктурних грантів

E-mail: ask@houseofeurope.org.ua

Адреса: вул. Лаврська 16-Л, 01015 Київ, Україна

Що таке House of Europe?

Франциска Сімон: House of Europe – це проєкт, що фінансується ЄС, який стартував у 2019 році і відтоді реалізується Goethe-Institut в Україні. Він має на меті поєднати українців, які працюють у сфері культури, освіти, креативних індустрій, медіа-молоді та соціального підприємництва, з їхніми колегами з ЄС, сприяти професійному і творчому обміну та розбудовувати можливості для людей, які працюють у цих сферах… Наскільки мені відомо, у 2019 році це був найбільший проєкт, присвячений підтримці культури, креативних індустрій та освіти, який ЄС коли-небудь ініціював за межами ЄС.

Якою була концепція на початку і як вона змінювалася з часом?

Ілона Демченко: Існувала програма Culture Bridges, яка була започаткована у 2015/2016 роках Британською Радою і надавала грантове фінансування на розбудову потенціалу для культурного та креативного сектору в Україні. Саме тоді, коли розмови про зміцнення зв’язків України з Європою стали більш конкретними. Це була перша велика програма підтримки українських культурних проєктів. Коли ми починали розвивати House of Europe, ми спиралися на досвід, отриманий в рамках програми Culture bridges.

Ілона підкреслює, що з часом House of Europe багато дізнався про потреби своєї цільової групи. Відповідно, проект постійно розвивався у відповідь на відгуки грантоотримувачів та учасників.

Ілона: Проєкт може адаптуватися і адаптується, і я думаю, що ця гнучкість є великою силою.

Франциска: Протягом багатьох років ми змогли побудувати структуру, яка дозволяє нам бути гнучкими. Коли прийшов Covid, проєкт використав свої інструменти, щоб впоратися з ситуацією, і це також допомогло нам після 24 лютого 2022 року. Наприклад, ми змогли перенаправити 1,5 мільйона євро для надання екстреної допомоги нашим партнерам та цільовим групам.

Як змінився House of Europe після ескалації війни з боку Росії?

Ілонa: Справа в тому, що цей проєкт фінансується ЄС. Програми фінансування ЄС не славляться своєю гнучкістю, і я була дуже вражена тим, що ми змогли продовжити роботу. Це був жест, який багато чого демонструє, в контексті цінностей. Нам дозволили певну гнучкість і, так само, нашим партнерам.

Наприклад, наших грантоотримувачів, які отримали гроші до початку повномасштабного вторгнення, запитали, чи хочуть вони залишити гроші для продовження роботи над проєктом, чи краще віддати їх назад. І деякі люди дійсно хотіли реалізовувати проєкти, незважаючи на війну.

У нас були грантоотримувачі з Маріуполя, які не тільки змогли врятуватися самі, але й допомогли багатьом іншим виїхати з міста, що дуже вражає.

І в перший рік повномасштабного вторгнення ми також змогли підтримати низку цікавих проєктів. Ми допомагали Міжнародному фестивалю документального кіно про права людини DocuDays UA в архівуванні відеоматеріалів про воєнні злочини.

Інший приклад – програма підтримки матерів, які народжували в бомбосховищах. І, звісно, ми допомагали евакуювати музейні колекції з найбільш постраждалих регіонів. Люди зробили так багато відважних вчинків, щоб врятувати мистецтво, і нам приємно усвідомлювати, що ми зробили свій внесок у це.

Франциска: Було так вражаюче бачити грантоотримувачів, які на початку повномасштабної війни сказали, що хочуть продовжувати свої проекти. Це був символ опору.

А також бачити, як швидко люди адаптувалися до ситуації і як швидко вони переключилися, наприклад, з роботи в культурній сфері на роботу волонтерами та в галузі надання екстреної допомоги. Те, як швидко вони організувалися, дійсно вражало.

Яка зараз ситуація з українськими митцями в Україні з точки зору House of Europe?

Ілона: Було багато мобільності як за межами, так і всередині країни. Звичайно, ситуація відрізняється для митців-чоловіків. Хтось із них пішов служити в армію, хтось ні, але все одно залишився в Україні. Деякі з них були за межами країни, коли почалася повномасштабна війна, і залежно від того, якою вони бачать свою роль у нинішній ситуації – вирішили не повертатися.

Робота в мистецтві та культурі може бути дуже нестабільною. Більшість митців не мали постійних контрактів і, звісно, дуже відчувають нестабільність у фінансовому плані. З іншого боку, зараз для них з’явилося більше можливостей, адже інтерес до українського мистецтва зріс і в ЄС. Відбулося досить багато виставок, які рефлексують на тему війни.

Я б сказала, що співпраця стала більш активною. Тож ці, і без того, неспокійні часи є особливо неспокійними для митців зараз.

І, звичайно, війна впливає на питання, які піднімаються в мистецтві. З одного боку, для багатьох митців те, що відбувається зараз, дає більше матеріалу для роботи, а з іншого боку, я бачу, що багато хто з них дуже пригнічений, але деякі продовжують працювати навіть у таких умовах.

Франциска: Інтерес до українського мистецтва та культури справді був і залишається більшим, ніж раніше. Це дало поштовх українській мистецькій сцені. Водночас, українським митцям в Україні може бути важко з точки зору фінансування, тому програми House of Europe дуже потрібні для підтримки. І я думаю, що зараз навіть важливіше показувати українське мистецтво за кордоном, ніж минулого року, тому що, на жаль, увага країн ЄС та інших трохи зменшується. Це дуже важливо для України, для українських митців та професіоналів у сфері культури – продовжувати показувати своє мистецтво, а також українське бачення.

Я хотіла б запитати вас про комунікацію з митцями. Що їм потрібно? Як інституції в ЄС реагують на їхні потреби? І які питання про європейську мистецьку сцену ставлять найчастіше?

Ілона: Я б сказала, що потреби за своєю природою не змінилися. Людям завжди потрібне фінансування, люди завжди хочуть нових знань, люди завжди намагаються встановити нові зв’язки. Ці речі були потрібні до і після повномасштабного вторгнення. Я думаю, що зараз вони потрібні ще більше. Ми не говоримо про інтереси, ми говоримо про потреби. Ситуація для багатьох людей змінилася, вона не є стабільною. Попит високий, і це також пов’язано з економічною ситуацією в Україні.

Серед запитань, які часто ставлять, є потреба в додатковій інформації про те, як отримати доступ до фінансування в інших країнах, наприклад. Нетворкінг дійсно зростає, і це один з позитивних результатів ситуації, все ще дуже сумної, але це те, що буде корисним для людей у майбутньому.

Який feedback ви отримуєте від митців після завершення програм? Які їхні плани? Чи хочуть вони залишитися в Європі або повернутися в Україну?

Франциска: Учасники надсилають нам звіти про свою діяльність та плани на майбутнє. Не всі наші програми проходять в ЄС, більшість з них – в Україні або для тих, хто перебуває в Україні. Ми знаємо, що багато учасників, які подавали заявки на програми в ЄС, кажуть, що вони мали можливість або завести нові контакти, або відновити старі.

Ілона: Я думаю, що важливо сказати, що у нас немає програм для більш тривалого перебування за кордоном. Наскільки нам відомо, більшість учасників повернулися в Україну. Звичайно, ми знаємо, що митці, які зараз перебувають за кордоном, дуже часто співпрацюють з проєктами, які реалізуються в Україні.

Наприклад, ми бачимо, що багато європейських організацій, які працюють у сфері культури, беруть на роботу українців, які довше перебувають у Їхній країні, тож ця дифузія працює.

Я часто запитую людей, на особистому рівні, чи хочуть вони залишитися, чи хочуть повернутися, і те, що я дізналася, це те, що вони не можуть відповісти на це питання на даний момент. Вони не знають. Так само, як і ми не знаємо, залишимося ми чи ні. Цей тип еміграції зазвичай не обирають. Я думаю, що в майбутньому, коли війна закінчиться, ми зможемо щось запропонувати. Набагато більше людей повернеться, навіть ті, хто зараз думає, що не повернеться. Ця невизначеність – найважче.

Які плани House of Europe на майбутнє?

Франциска: Ми продовжуємо реалізовувати наші програмні напрямки. Гранти для приватних осіб, перекладацькі гранти, гранти на мобільність, підтримка культурної інфраструктури, проєкти міжнародної співпраці, воркшопи для культурних професіоналів та людей з освітнього сектору, конференції, заходи для нашої спільноти випускників. Ми також запустимо програму підтримки креативного бізнесу та відновимо проведення невеликих фестивалів у регіонах.

House of Europe став дуже відомим проєктом в Україні. Він має кілька каналів у соціальних мережах, і ви можете слідкувати за нами у Facebook, Telegram та Instragram. У нас також є канал на Youtube, на якому ми показуємо актуальні відео про нашу роботу та грантоотримувачів. Щотижня ми розсилаємо Newsletter з інформацією про наші програми та актуальні пропозиції від інших організацій, який має понад 15 000 підписників. Наші підписники в соціальних мережах налічують понад 55 000 осіб.

Одним з фокусів діяльності House of Europe цього року є ініціативи, спрямовані на підтримку культурної спадщини в Україні.

Ілона: У цій ситуації культурна спадщина є особливо вразливою, пошкодженою або повністю зруйнованою. Це дійсно потребує уваги, а оскільки це також один з основних орієнтирів Європейського Союзу, то потреби та інтереси з обох сторін збігаються. У нас буде кілька грантів на підтримку людей, які працюють з музейними колекціями. Ми хочемо зв’язати людей, які працюють над темами, пов’язаними з культурною спадщиною, з експертами в ЄС для обміну та передачі знань.

У нас вже є партнери з Europeana, які працювали з нами минулого року. Це ініціатива, яка зосереджена на оцифруванні культурної спадщини по всьому ЄС.

У 2022 році ми провели онлайн-хакатон для проєктів, що працюють над різними культурними темами, і понад 1000 людей захотіли взяти в ньому участь. У нас є активісти, які готові зробити більше, і ми сподіваємося повторити хакатон з новими темами, новими людьми, новими експертами та новими ідеями.

Франциска: І, звичайно, ми сподіваємося, що зможемо продовжити і розвивати проєкт після 2024 року.

Інтерв’юер: Анастасія Дьяченко / Office Ukraine