Хто ви? Як змінилося ваше життя після вторгнення і переїзду до Австрії?
Я, Дмитренко Олександр Федорович, український художник (живопис, графіка, скульптура, перформанс), науковець (історія і теорія образотворчого мистецтва), викладач мистецьких дисциплін, професійний джазовий музикант (гітара, контрабас), веду активну концертну діяльність, керівник ансамблів. Лауреат мистецьких премій, лауреат міжнародних джазових фестивалів.
До Австрії я прибув 01.06.2022 з метою продовження в належних умовах професійної творчої та наукової діяльності. У зв’язку з початком війни рф проти України я скористувався допомогою Офісу Україна. Я приїхав в Грац на умовах термінового захисту українців в Австрії. Практично моє життя не змінилося в порівняннім з тим як я жив в Україні до початку вторгнення. Звичайно, якщо не рахувати те, що я перебуваю в іншому мовному середовищі, в іншому помешканні (при цьому комфортному і такому, що відповідає тим умовам у яких я жив в Україні). Певною мірою, також, змінилися форми комунікації з мистецькими, державними, громадськими організаціями, навчальними установами, рідними та близькими, знайомими, що зараз перебувають в Україні (зараз я вимушений багато комунікацій проводити дистанційно, онлайн, за допомогою засобів електронного зв’язку. Та й сам факт тривалої жорстокої війни, на мій погляд, докорінним чином змінив життя українців не зважаючи на те де вони перебувають. Але стосовно професійної діяльності (творчість, наукова діяльність, онлайн викладання, проведення майстер-класів для студентів та учнів відбуваються у звичному режимі).

Як часто ви буваєте в Україні і чому це важливо для вас?
Безумовно, для мене надзвичайно важливо мати можливість на короткий час відвідувати Україну. Перш за все це необхідно для реалізації професійних завдань та обов’язків (я є головою Київської обласної організації Національної спілки художників України (вхожу до консультативно-дорадчих інституцій українських регіональних органів місцевого самоврядування (Київська область, м. Київ, м. Біла Церква). Мої проїздки в Україну пов’язані з вирішенням питань роботи Національної спілки художників України, проведенням виставок і концертів в Україні, виданням наукових праць, оформленням певних юридичних документів, коли для цього необхідна моя особиста присутність в Україні. Ці нечасті (один раз на рік) відвідання України дуже важливі ще для підтримки і розвитку мистецьких та наукових контактів між Австрією і Україною і є невід’ємною часткою культурної, “народної” дипломатії. Небезпека, що пов’язана з війною з одного боку і певні фінансові і юридичні обмеження осіб, що перебувають під тимчасовим захистом в Австрії з іншого боку, роблять мої поїздки в Україну дуже рідкісними і лише у випадках крайньої організаційної необхідності та у повній відповідності до встановлених правил і норм переміщення осіб, які перебувають під тимчасовим захистом в Австрії. На мою думку, лібералізація дозволів (терміни, умови) для переміщення українців, які мають терміновий захист, була б доцільною і не загрожувала б фінансовій та політичній безпеці Австрії. Особисто я не знаю жодної людини, яка б порушувала правила в переміщенні, а відчуття можливості більш вільного вибору в пересуванні українців сприяло б покращенні психологічного стану людей які потерпають від жахіття війни і вимушені перебувати далеко від своєї країни, своїх родин. При цьому слід сказати, що обмеження для виїзду українців (перш за все чоловіків) за кордон України, що встановлені урядом України і зараз діють, рівною мірою ускладнюють ситуацію і часто призводять до стресових ситуацій, психологічних травм, родинних проблем. Це повинно турбувати уряди Австрії, України та інших країн партнерів України в її боротьбі з агресором. Це моє особисте враження, що виникло під час спостережень останнього часу.

Які нові зв’язки ви вже знайшли в Австрії?
Буквально з перших днів перебування в Австрії в Граці та по цей час мені вдається активно
комунікувати з різними інституціями, організаціями, установами, окремими містянами, колегами по науці й творчості (музеї, галереї, об’єднання митців, музичні колективи, наукові та навчальні установи та заклади, окремі митці, музиканти, вчені). Я маю можливість реалізувати свої творчі задуми, музичні ідеї, проводити наукові дослідження. В цьому плані у мене повне взаєморозуміння, активне комунікування з колегами і інституціями в Австрії. Крім того, в минулі роки я мав навіть фінансову підтримку від уряду Австрії для продовження своєї творчості. Особисто моє положення ускладнено тим, що я вже маю вік 65 років, а це звужує для мене ринок працевлаштування, як найманого працівника у сфері науки, освіти, культури. Водночас я дякую турботі Австрії о літніх людях, завдяки цієї підтримки, я також користуюся транспортними пільгами встановленнями для літніх людей (т.зв. “Senior”).

Що ви думаєте про майбутнє в Австрії? Чи хочете ви жити тут, чи відчуваєте зв’язок з нею, і чи відчуваєте ви загрозу, почувши про можливі зміни в дозволах на проживання для українців та українок?
У відповіді на попереднє запитання я згадував про те, що за віком я вже перейшов межу у 65 років, тому це звісною мірою визначає мої можливості і плани щодо перебування в Австрії. Однак, саме війна яка продовжується в Україні для мене є головним фактором при роздумах про майбутнє. Зараз я дуже активно працюю у творчості, в наукових дослідженнях, активно контактую з австрійськими культурними інституціями, митцями, науковцями, викладачами, музикантами. Практично, в австрійському культурному просторі я відчуваю себе абсолютно затишно. На мою думку, сьогодні я є часткою культурного простору Австрії, Граца. Я намагаюся зробити якомога більше для збагачення культурних взаємовідносин, контактів, обміну між Україною і Австрією. Загрозу особисто для мене від можливих змін в дозволах на проживання для українців я не бачу. Якщо дозволи для проживання українців будуть обмежені і я вимушений буду покинути Австрію, я буду покидати її лише з почуття вдячності за надану допомогу! Якщо буде можливість повернутися в Україну, я привезу у свою країну багато корисних, як мені здається, вражень, думок, ідей для реалізації, багато нових корисних і потрібних контактів з австрійськими мистецькими, науковими установами, окремими діячами культури і мистецтва. Я привезу в Україну, без сумніву, частку Австрії культурної, бо сьогодні я також частка Австрії (сподіваюся культурної…). Якщо повернення в Україну буде певний час ускладнено, а Австрію доведеться покинути, я щиро подякую Австрії і буду радий творити, досліджувати, вивчати, навчати, музикувати у тій країні, яка буде вважати, що я для неї не зайвий, а може, певною мірою потрібний.

© The Schubidu Quartet